Церква святих Ольги і Єлизавети

Собори, церкви, храми та монастирі

пл. Кропивницького, 1

Це́рква святи́х О́льги і Єлизаве́ти (Костел Свято́ї Ельжбе́ти) — неоготичний собор у Львові, на площі Кропивницького (в народі — Привокзальній).

Костел збудовано в пам'ять про популярну в народі імператрицю (цісареву) Єлизавету Баварську (Габсбурґ), відому як Сісі, дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа I.

Єлизавета (Сісі) Габсбурґ загинула від рук італійського анархіста Луїджі Лючені 1898 року.

Під час останніх відвідин Львова 13 вересня 1903 року 73-річний Франц Йосиф I взяв участь у закладанні першого каменю під храм. Тоді цісар саме прямував на маневри цісарсько-королівської кавалерії в околицях Комарного.

Храм було зведено до 1911 року. Проектував споруду та керував будівництвом архітектор Теодор-Мар'ян Тальовський.

Вважають, що, за задумом архітектора, римо-католицький храм святої Єлизавети мав заступити вид на греко-католицьку катедру св. Юра, якщо дивитись на неї зі сторони центрального вокзалу. Вважався храмом львівських залізничників.

Інтер'єр

Скульптори: П.Війтович, Л.Жепіховський, Ю.Шостакєвич та ін., художник — К.Сіхульський. Неоготичний стиль собору повторює багато елементів готичної архітектури: високі гостроверхі шпилі, стрільчасті вікна, портал з великою трояндою в центрі, внутрішній вертикальний простір. Петро Війтович, якого поляки називали «нашим Фідієм», прикрасив костел скульптурною композицією «Розп'яття з Пристоячими».

На початку Першої світової війни австро-угорський уряд конфіскував церковні дзвони на військові потреби.

Під час українсько-польської війни 1918—1919 рр. костел був пошкоджений українською артилерією. На стіні є пам'ятка «Ex obsidione ruthenorum» («З української облоги 6 і 9 березня 1919 року»).

1926 — в храмі встановили один із найбільших органів у Польщі роботи відомої польської фірми братів Домініка і Вацлава Бернацьких.

1939 — поряд з храмом розірвалася авіаційна бомба, пошкодивши шпилі та стіни.

1946 — костел закрили, залишки органних труб звалили на хорах. Оскільки влада УРСР мало піклувалася про релігійні споруди і більше сприяла їхньому знищенню, безлад панував у храмі до 1970-х, коли будівлю передали під склад.

1991 — храм передали греко-католицькій громаді і освятили як церкву св. Ольги та Єлизавети.

Нині інтер'єр храму простий і скромний: білі стіни, деякі елементи декору темно-червоного кольору, м'яке світло крізь вітражі.